Технології ситуативного моделювання

"Дітей треба вчити не граючи, а серйозно, з почуттям відповідальності. Учитель має так добре і мистецьки виконувати роль, щоб діти забули про свою погребу в грі", - говорив відомий педагог Ш. Амонашвілі.

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом залучення дітей до гри. Завдання педагога під час застосування ігор у навчанні полягає н підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю прояву емоцій, надання дитині можливості самовизначення, розвитку творчої уяви, вільного висловлювання своєї думки.

За ігровою моделлю учасники навчального процесу перебувають у нетрадиційних умовах. Учні самі обирають собі ролі, створюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.

Учитель в ігровій моделі є інструктором (ознайомлює з правилами гри, консультує), суддею (коригує та дає поради стосовно розподілу ролей), тренером (надає підказки з метою пожвавлення гри), головуючим, ведучим (організатором обговорення).

Етапи ігрової моделі

1. Ознайомлення учнів з темою, а також з правилами гри, загальний огляд перебігу.

2. Підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми).

3. Основна частина- проведення гри.

4. Обговорення. Дуже важливо під час використання ігрової моделі давати учням інструктивні поради:

• чітко дотримуйтеся своєї ролі;  
• намагайтеся уважно слухати партнерів і вчителя;  
• не коментуйте діяльності інших;  
• ставтеся до своєї ролі, як до реальної життєвої ситуації;  
• вийдіть із ролі після завершення сценки;  
• беріть участь в аналізі рольової ситуації.  

До технологій ситуативного моделювання належать такі інтерактивні технології, як: імітація, рольова гра, драматизація.

Варто зауважити, що в західній дидактиці поступово відмовляються від терміна "гра", що асоціюється з розвагами, а вживають терміни "симуляція", "імітація" тощо.

Симуляції, або імітаційні ігри

Імітаціями (іграми) називають процедури з виконання будь-яких простих відомих дій, які відтворюють, імітують певні явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконують інструкцію. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах.

На закінчення імітації учні отримують подібний результат, але він не завжди однаковий. Дуже важливо, щоб ці результати обговорювалися. Імітаційні ігри розвивають увагу, навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Організація роботи

1. Виберіть тему для імітації.

2. Чітко сплануйте все, що необхідно для проведення імітації, продумайте участь у ній всього класу.

3. Надайте учням максимум інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі процедури і одночасно вчитися.

4. Перед імітацією зробіть невеликий вступ.

5. Заздалегідь продумайте запитання для підбиття підсумків.

Складніші імітаційні ігри називають симуляціями. Це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому житті. До них належать судові, парламентські, громадські слухання, збори, дебати тощо. Готуючи учнів до симуляції, вчитель повинен чітко розподілити ролі, обговорити з кожним виконавцем послідовність його дій, висловів, дотримуватися чіткого регламенту, сценарію, який зберігається з проведенням такої процедури в реальному житті.

Симуляція - це мініатюрна версія реальності, яка дає змогу учням зрозуміти її суть.

Рольова гра. Драматизація  

Щоб провести рольову гру, необхідно, щоб кожен її учасник чітко знав свою роль, зміст, мету гри.

Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри.

Такі ігри використовують і для вироблення конкретних навичок. Вони сприяють формуванню в учнів власного ставлення до ситуації, сприяють розвитку уяви, формуванню навичок критичного мислення, співчуття тощо.

Рольова гра потребує ретельної підготовки. Спочатку практикують прості вправи з поступовими ускладненнями.

Організація роботи

1. Сплануйте попередньо роботу та підготуйтесь:

• сформулюйте проблему для рольової гри;  
• самостійно або спільно з учнями визначте, скільки учасників братиме участь у грі, скільки буде спостерігачів;  
• надайте учням якомога більше інформації, щоб вони могли правдиво виконувати свої ролі та вчитись одночасно;  
• складіть сценарій рольової гри.  

2. Підготуйте і проведіть тренування учнів.

3. Не вимагайте з самого початку від учнів бездоганної гри. Змінюйте види діяльності.

4. Створіть сприятливі умови для проведення гри. Важливо, щоб учні почувалися впевнено.

5. Під час виходу дітей з ролей варто провести детальне обговорення ситуаціі. Поставте кожному учаснику запитання:

• Як ти почувався в цій ролі?  
• Що під час гри сподобалося, а що - ні?  
• Чи потрапляв ти в подібну ситуацію?  
• Чи була вирішена проблема? Чому?  
• Яку лінію поведінки можна було б вибрати?  
• Яким чином цей досвід може вплинути на твоє подальше життя?  

Опрацювання дискусійних питань

Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів є дискусії. Для проведення дискусії необхідно:

Також, плануючи дискусію, вчителю необхідно врахувати такі важливі моменти:

• час, його узгодженість з іншими видами роботи на уроці, місце;
• матеріали необхідні для роботи; 
• вміння учнів працювати в групі.

До інтерактивних методів технології опрацювання дискусійних питань на лежать:

• метод "Прес",
• "Обери позицію",
• "Зміни позицію",
• "Безперервна шкала думок",
• "Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу",
• дебати.

Метод "Прес"

Навчати школярів дискутувати варто з технології «Метод "Прес"». Її застосовують під час обговорення дискусійних питань та під час проведення вправ, у яких необхідно чітко зайняти свою позицію, довести свою точку зору.

Організація роботи

1. Роздайте учням пам'ятки, у яких зазначено чотири етапи методу "Прес".

• Висловте свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. (Я вважаю, що... .)  
• Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази. (... тому що....)  
• Наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, що ілюструють ваші докази. (..., наприклад, ... .)  
• Узагальніть свою думку, зробіть висновок. (Отже, ... таким чином ... .)  

2. Доступно поясніть механізм етапів методу "Прес", наведіть приклади.

3. Дайте можливість учням спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми.

4. Перевірте, чи всі зрозуміли механізм застосування методу "Прес".

Обери позицію

Цей метод теж корисний на початку роботи з дискусійними питаннями. Використовують його на початку уроку для того, щоб показати учням різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему: за і проти, використовують дві протилежні думки.

Організація роботи

1. Поставте перед учнями дискусійне питання і попросіть їх визначити власну позицію щодо нього.

2. Запропонуйте позиції:  

• За
• Не знаю
• Проти
• Не маю конкретної позиції  

3. Ознайомте з правилами проведення вправи, обговоріть їх.

4. Залежно від думки учасників запропонуйте їм обрати позиції біля відповідного плаката і з однодумцями обговорити це питання.

5. Виберіть кількох учасників і попросіть їх обгрунтувати свою позицію.

6. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Причину переходу варто обґрунтувати.

7. Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.

Зміни позицію

Ця технологія дуже подібна до технології "Обери позицію". Вона дозволяє зайняти позицію іншої людини і розвиває навички аргументації, активного слухання.  

Організація роботи

1. Попередньо підготуйтеся до обговорення.

2. Поставте всьому класу дискусійне питання.

3. Об'єднайте учнів у пари, потім у групи (четвірки).

4. Дайте завдання розподілити позицію з проблеми ("так" чи "ні") між парами чи самі зробіть це. Одна пара у четвірці обґрунтовує одну позицію, інша — протилежну.

5. Поясніть учням, що в четвірках кожна пара повинна представити партнерам свою точку зору. Кожен відповідає за свою половину презентації.

6. Чітко визначте час на підготовку і саму презентацію.

7. Виділіть достатньо часу на підготовку аргументів.

8. Коли час пройде, попросіть пари аргументовано викласти свою точку зору один одному.

9. Потім попросіть пари помінятися позиціями і повторіть все спочатку. На це підводиться значно менше часу.

10. Після цього варто дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Годі учні висловлюють уже свою особисту точку зору. В ході обговорення теж або доходить згоди, або вважає, що їм бракує інформації. Вільна дискусія теж регламентована.

11. Якщо є час, можна провести загальну дискусію.

12. Підбийте підсумки дискусії з усім класом.

Безперервна шкала думок

Ця технологія є однією з форм обговорення дискусійних питань. Її метою є розвиток в учнів навичок самостійного вирішення проблем, вдосконалення вмінь, аргументувати свої думки. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що обговорюється, учні: - знайомляться з альтернативними позиціями; - вчаться прогнозувати; - удосконалюють уміння на практиці відстоювати свою позицію; - вчаться вислуховувати думки інших; - отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

Організація роботи

1. Виберіть проблему, що передбачає наявність обгрунтованих, діаметрально протилежних точок зору.

2. Досить детально розгляньте, схарактеризуйте кожну точку зору.  

3. Розташуйте у протилежних кінцях кабінету плакати з альтернативними думками.

4. Дайте учням час обміркувати і вмотивувати свою позицію.

5. Якщо місця в кабінеті достатньо, дайте змогу учневі оприлюднити свою позицію і зайняти місце в ланцюжкові залежно від його поглядів.

6. Попросіть учнів стисло пояснити, чому саме вони обрали цю позицію.

7. Оцініть протилежні точки зору.

8. Переконайтеся, чи уважно учні слухали один одного, пропонуючи їм навести аргументи, що примушують їх замислитись і, можливо, змінити свою позицію.

9. Обговоріть наслідки різних точок зору.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Учасниками цієї технології є всі учні класу.

Її мета - набуття учнями навичок публічних виступів, дискутувань, відстоювання власної позиції, формування громадянської позиції. Ця технологія дає змогу залучити всіх учнів класу до участі, контролювати перебіг дискусії, оцінювати участь кожного. Вчитель на такому уроці є ведучим. Він має право ставити запитання або, за браком часу, перебивати того, хто виступає.  

Організація роботи

1. Оголосіть тему дискусії, повідомте правила проведення: - усі учасники говорять стисло і конкретно; - надавати слово може тільки ведучий; - ведучий має право зупинити того, хто перевищив ліміт часу.

2. Запропонуйте учасникам коротку розповідь або відеофрагмент з досліджуваної проблеми.

3. Надайте слово "запрошеним", потім глядачам, які можуть висловити свою думку або ставити запитання "запрошеним" упродовж хвилини.

4. Підбийте підсумки дискусії.

Дебати

Надзвичайно складний спосіб обговорення дискусійних питань. Його використовують лише тоді, коли учні добре вміють працювати в групах, знають технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням потрібно довго готуватися і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Кожна група повинна переконати опонентів і схилити їх до думки змінити свою позицію. Дуже важливо, щоб учасники дебатів спілкувалися спокійно.

Організація роботи

I. Підготовка.

1. Повідомте учням тему дебатів.

2. Об'єднайте учнів у групи ( дві-три ). Можна придумати ролі для груп.

3. Поясніть, де знайти інформацію з теми дебатів. Учні повинні підготуватися до дебатів заздалегідь.

4. Підготуйте аудиторію.

II. Хід дебатів.

1. Оголосіть тему дебатів і представте групи.

2. Нагадайте правила ведення дискусії.

3. Визначте час і порядок проведення дебатів: підготовка в групах -15 хв; виступ кожної групи - 10 хв; загальна дискусія - 15 хв.

4. Під час підготовки група повинна розподілити ролі, продумати ефективність використання часу, підготувати питання для інших груп.

5. Щоб оцінити виступи учасників дебатів, можна запросити суддів.

6. Учитель повинен ретельно стежити за часом.

7. Якщо було завдання знайти спільне рішення, то після дискусії можна провести голосування.

8. Підбийте підсумки, а якщо були судді - надайте слово їм.