Як ми знаємо, в інтерактивному навчанні важливими є вміння дискутувати, доводити і відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію, вміння працювати в групі, вільно висловлюватися. Тому під час оцінювання доречно враховувати такі якості, а не лише здатність учня запам'ятати той чи інший алгоритм виконання дії чи відтворювання певної інформації, поданої вчителем чи у підручнику.
Отже, необхідними є альтернативні підходи до вирішення питання оцінювання. Варто зауважити, що такі інтерактивні технології, як рольова гра, обговорення в групі, дискусії та інші здебільшого сприймаються як гра, а не як серйозне навчання. Використовуючи їх, учителі хочуть мати підтвердження того, що інтерактивне навчання забезпечує досягнення якісних результатів учіння.
Для цього насамперед необхідно чітко сформулювати традиційні завдання оцінювання. Це такі:
- показати учням, як вони досягли мети уроку;
- визначити найкращих за результатами досягнення учнів;
- стимулювати мотивацію учнів до навчання та отримання знань;
- визначити рівень здібностей учнів;
- з'ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні;
- виставити оцінки (бали).
Усі названі традиційні завдання оцінювання зберігають свою актуальність і на інтерактивних уроках, але водночас перед учителем постають інші нові проблеми. Інколи на таких уроках учителі, ставлячи завдання перед учнями, попередньо інформують їх про критерії оцінювання цих завдань, інколи відкрито оцінюються результати навчання самими учнями та подібне.
Нові підходи в оцінюванні повинні показати рівень оволодіння навичками мислення, спілкування, вміння спільно вирішувати поставлені проблеми. Оцінювання потрібно тісно пов'язувати з процесом навчання, і методика перевірки знань, умінь і навичок має відповідати меті та методиці викладання предмета.
Отже, вчителям необхідні нові підходи до оцінювання у випадках:
- коли для досягнення результатів необхідно колективно розв'язати проблему і прийняти рішення;
- коли вчитель спонукає учнів до вільного висловлювання думки;
- коли треба надати учням можливість демонструвати свою здатність обдумувати та вирішувати дискусійні питання;
- коли оцінюють співпрацю учнів, заохочують їх допомагати один одному;
- коли намагаються повністю оцінити всі навчальні досягнення учнів, які є результатом їх інтерактивної взаємодії.
Вважають, що вчителі повинні перевіряти і оцінювати роботу учнів та її результати як після завершення засвоєння матеріалу розділу програми, так і в кінці кожного семестру і шкільного року.
На інтерактивних уроках учителеві необхідно приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учнів на уроці. Бажано застосовувати як оцінки-бали, так і описове оцінювання, яке дає можливість передати учням та їх батькам більше інформації про результати їхньої роботи, досягнення, труднощі.
Завданням учителя є створення таких умов, за яких зацікавленість, відкритість, відповідальність учнів у навчанні та їхні особистісні риси будуть розвиватися та усвідомлюватися. Цьому сприятимуть:
- оцінювання самого процесу навчання, а не лише результатів роботи;
- ознайомлення учнів з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання;
- оцінювання навіть незначних досягнень учня;
- оцінювання зусиль, що їх учні вкладають у співпрацю;
- обговорення таких вправ і завдань, що спонукають учнів задуматися над власним способом учитися;
- підготовка індивідуальних і групових завдань, що їх учні виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, критичного аналізу, узагальнення і занотування своїх досліджень;
- заохочення учнів до самооцінки;
- ініціювання дискусій, які дозволять учням формулювати власні погляди;
- підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно.
Не можна не враховувати того, як учні на уроці беруть участь у навчальній діяльності: їхня активність, спосіб спілкування, готовність до співпраці, прийняття рішень, дотримання правил обміну думками тощо. Тому учні з початку занять повинні ознайомитися з правилами поведінки на уроках або спільно з учителем виробити й опрацювати "міні-статут", що у ньому будуть зазначені всі правила роботи.
Багато вчителів, які практикують застосування інтерактивних технологій на уроках, відчувають труднощі у виставленні школярам оцінок у балах. Це пов'язано з відсутністю обґрунтованих підходів до процесу оцінювання, який тісно пов'язаний з підготовкою і плануванням учителем уроку. Цей процес повинен складатися з таких дій:
1. Визначення мети (очікуваних результатів) уроку.
Тут необхідно з'ясувати такі питання: - які знання і на якому рівні мають засвоїти учні; - якими знаннями, вміннями і навичками учні повинні оволодіти; - які цінності у собі можуть сформувати.
2. Вибір критеріїв оцінювання результатів діяльності.
Учитель повинен визначити для себе низку дій, які повинні виконувати учні, щоб урок був результативним. І ці дії будуть показниками оцінки.
3. Визначення мети оцінювання.
Не завжди метою оцінювання є виставлення оцінок. Вдосконалення уроку, визначення рівня розвитку і можливостей учнів також повинні бути метою оцінювання.
4. Вибір конкретного способу оцінювання.
Єдиного способу оцінювання не існує. Один педагог вибере метод спостереження і складання списку показників, другий - написання невеликого міркування (есе) або самооцінювання, третій використає цілих три методики оцінювання тієї ж теми.
5. Вибір шкали оцінювання уроку.
Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання треба вибрати шкалу ініціювання кожного з обраних критеріїв. Це може бути сто- або десятибальна шкала. Рівень початкових комунікативних спроможностей учнів можна оцінити через категорії "низький", "середній", "достатній", "високий" тощо. Засвоєння інших навичок можна висловити через категорії "не використовує", "використовує рідко", "використовує досить часто", "використовує постійно".
Якщо ж потрібно виставити оцінку (бал), що відповідає дванадцятибальній системі, то зазначені вище категорії можна до неї підпорядкувати.
Наприклад: категорія "використовує постійно" відповідає 12 балам.
6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань учителя.
Дуже важливо заздалегідь повідомляти учням очікувані результати, критерії оцінювання, шкалу оцінювання тощо. Це допомагатиме їм свідомо виконувати роботу та й самі вони можуть потренуватися в оцінюванні. Оцінювання може відбуватися на будь-якому етапі уроку.
Варіантами прийомів оцінювання можуть бути:
- Тест (вибір правильної відповіді з-поміж кількох запропонованих).
- Експрес-опитування (завдання на зразок "продовж речення", "заповни таблицю" тощо).
- Розширене опитування (дати повну відповідь на запитання вчителя з поясненням окремих понять, наведенням прикладів; письмова контрольна робота; домашнє есе тощо).
- Контрольна вправа або творче завдання (виконання завдання в групі, написання твору-есе, підготовка аргументів тощо).
- Спостереження (педагог вибирає для себе показники, які він простежува¬тиме впродовж заняття, а також учнів, знання яких треба оцінити).
- Самооцінка (метод запитань - відповідей, виставлення оцінок своїм това¬ришам з конкретним мотивуванням).
- "Дельта-плюс" - загальна дискусія з оцінювання уроку, у якій спочатку пропонують питання про позитивні грані заняття ("плюс"), а потім обговорюють ті моменти, які можна було б змінити.
- Ігрові методи оцінювання (оцінку часто можна перетворити в гру, важливо тільки попередньо встановити шкалу оцінювання).
Конкретні приклади методів і форм оцінювання
Оцінювання знань
Ця форма оцінювання дає можливість оцінити знання учнів під час виконання ними будь-яких завдань і підпорядкована 12-бальній системі.
10—12 балів
- Усі важливі поняття, теми, ідеї старанно відібрано, їм дано визначення й описи.
- Головні факти описано докладно.
- Фактичних неточностей немає.
7—9 балів
- Більшість ключових понять, тем, ідей відібрано, дамо їм визначення й описано.
- Більшість головних фактів достатньо і добре описано.
- Є невеличкі фактичні неточності.
4-6 балів
- Близько половини ключових понять, тем, ідей відібрано й описано.
- Включено близько половини фактів, що є основними у вирішенні завдання.
- Половина інформації правильна, інша - помилкова, неточна або відсутня.
1-3 бали
- Відібрано, визначено й описано незначну кількість ключових понять, тем, ідей.
- Факти, що є основними у вирішенні завдання, не включено або включено недостатньо.
- В основному інформація помилкова, неточна або не стосується питання.
Оцінювання навичок мислення
Оцінювання навичок мислення дає можливість оцінити в учнів уміння пояснювати, аналізувати, застосовувати, оцінювати і синтезувати інформацію. Це, зокрема, вміння виділяти головне, порівнювати, визначати потрібну інформацію, запитувати, розповідати про проблему, бачити необ'єктивні судження, відділяти помилкову інформацію від правильної, виявляти і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки і перевіряти їх на практиці, знаходи варіанти правильних рішень. Навички мислення можна оцінити за такими критеріями.
10-12 балів
- Учень відбирає і логічно організовує всі відомості, що стосуються питання.
- Користується всіма відповідними навичками мислення.
- Робить поінформовані висновки, опираючись на дані.
7-9 балів
- Учень відбирає і логічно організовує більшість відомостей, що стосуються питання.
- На достатньому рівні використовує відповідні навички мислення.
- Робить поінформовані висновки, опираючись на дані.
4 - 6 балів
- Учень відбирає і логічно організовує половину відомостей, що стосуються питання.
- Детально використовує не всі навички мислення.
- Робить неповні висновки, опираючись на відомості.
1-3 бали
- Учень відбирає і логічно організовує малу кількість інформації, що стосується питання.
- Використовує навички мислення нечітко і неправильно.
- Робить неточні висновки, опираючись на відомості, або вони відсутні зовсім.
Оцінювання навичок презентації своїх думок
Така форма оцінювання дає змогу оцінити навички учнів висловлювати свої думки в усній чи письмовій формі. Вони є частиною навичок спілкування. Перш ніж використовувати таку форму оцінювання, вчитель повинен чітко визначити норми проведення представлення результатів роботи.
10-12 балів
- Усі ідеї подано так, що вони демонструють глибокі знання учня про предмет і здатність мислити логічно. - Тему презентації чітко визначено і добре розроблено.
- Презентація має відповідну структуру, її добре організовано.
- Дотриманню усіх прийнятих норм проведення презентації.
7-9 балів
- Більшість ідей презентації представлено так, що вони виявляють глибокі знання учня про предмет і здатність мислити логічно.
- Тему презентації чітко визначено і добре розроблено, але простежуються незначні логічні порушення в розповіді.
- Презентація має відповідну структуру, її добре організовано.
- Виконані більшість прийнятих норм проведення презентації.
4-6 балів
- Майже половину ідей презентації подано так, що вони виявляють глибокі знання учня про предмет. - Тему презентації визначено нечітко і її розроблено недостатньо добре.
- Презентація має нечітку структуру і її недостатньо розроблено.
- Не дотримано прийнятих норм проведення презентації.
1-3 бали
- Більшість ідей у презентації виражено нечітко.
- Тему презентації визначено нечітко і погано розроблено.
- Презентація має нечітку структуру або зовсім її немає.
- Є багато порушень у проведенні презентації.
Оцінювання навичок участі у дискусії
Уміння учнів дискутувати вчителю допоможе оцінити список позитивни і негативних моделей поведінки. На основі цього списку педагог може скласт форму спостереження та оцінювання знань учнів. Для оцінювання можна вибрат кількох учнів у групі й окремих учасників дискусії.
Орієнтовні запитання до переліку моделей поведінки
- Чи зауважуєте ви, що під час проведення дискусії на уроці відбуваються такі дії?
- Які навички й уміння вам необхідно розвинути в майбутньому?
- Які конкретні уміння ви набули останнім часом? Яких дій ви намагаєтеся навчитися? Можливі моделі поведінки учасників дискусії
- Ініціювання: хтось пропонує завдання, визначає проблему та обговорює процедуру проведення дискусії. - Стимулювання: хтось запитує інформацію, закликає до вираження своїх думок.
- Інформування: хтось надає інформацію, реагує, стимулює до вираження своїх думок.
- Пояснення: хтось пояснює непорозуміння, встановлює логічну послідов¬ність розмови, пропонує реальні, вільні підходи до проблеми.
- Підсумки: хтось узагальнює всі висловлені думки, пояснює зміст висловлювань інших.
- Тлумачення: хтось привертає увагу до чиїхось висловлювань і намагається їх розтлумачити.
- Пропозиція консенсусу: хтось запитує, наскільки група близько підійшла до рішення проблеми, і пропонує дійти висновків на основі загальної згоди.
- Примирення: хтось намагається примирити протиріччя, в потрібний мо¬мент знімає напруження, підбадьорює до роботи менш активних товаришів.
- Оцінювання: хтось запитує, наскільки група задоволена обговоренням блеми, зосереджується на нормах поведінки в групі, пропонує альтернативні завдання.
- Зрив: хтось намагається внести в роботу групи напруження.
- Блокування: хтось змінює тему розмови, ставить під сумнів можливості товаришів.
- Напад: хтось дозволяє собі цинічні зауваження.
- Плутанина: хтось створює плутанину, спеціально заходить у безвихідь.
Оцінювання внеску учня в дискусію
Щоб поспостерігати і оцінити кількох учнів впродовж уроку, вчитель може скористатися такою таблицею. У ній можна чітко простежити внесок учня чи учнів у дискусію. Оцінку за кожним показником можна виставляти за 12-бальною системою або використовувати такі критерії, як-от: "завжди", "звичайно", "іноді", "ніколи".
Для оцінювання участі окремого учасника дискусії вчитель може скористатися таким аркушем.
Тут праворуч дописують прізвища учнів групи й відповідно до їхньої роботи роблять позначку "+" або "-". У кінці дискусії вчитель підраховує кількість балів і виставляє оцінку кожному учаснику.
Оцінювання якості підготовки аргументів і обґрунтування своєї позиції
Ця позиція дає можливість учням провести самооцінку і взаємооцінку її малій групі. Спочатку учень сам оцінює свою роботу (виступ). Потім кожен учасник групи оцінює роботу свого товариша, залишаючи аркуш так, щоб наступний оцінювач не бачив виставленого раніше бала. Коли останній учасник малої групи виставить оцінку, оцінювальний аркуш повертають до того, чиє ім'я вписане в аркуш. Учні підраховують свої бали за критеріями і виставляють загальну оцінку. Можна провести обговорення оцінок. Такі оцінки виставляти в журнал не обов'язково.
Аркуш оцінювання висловлювання з використанням методу "Прес"
Метод "Прес" включає чотири етапи висловлювання. Кожний з них можна цінити за трибальною системою.
Перший етап. Позиція - чітко і зрозуміло сформульована; - коротко сформульована; - сформульована доступно літературною мовою для розуміння.
Другий етап. Пояснення - посилання на конкретні документи, правила; - підтримує обрану позицію; - переконливим.
Третій етап. Приклад - викликає загальний інтерес; - є суспільно значимим; - є покликання на джерело, особистий досвід.
Четвертий етап. Висновок - коротко повторена суть позиції; - підбито підсумок виступу; - запропоновано конкретні дії для вирішення проблеми.
Разом із запропонованими вчитель може застосувати й інші критерії оцінювання.
Запропоновані приклади оцінювання можуть бути застосовані для роботи з конкретними інтерактивними технологіями та змістом. Учителям потрібно пам'ятати, що використання альтернативних підходів не заперечує застосування традиційної оцінки, спрямованої на запам'ятовування або повторення з метою закріплення.
Мета альтернативного оцінювання полягає в розширенні оціночного поля, з включенням до нього аналізу нових умінь, навичок, що формуються в учнів.