Моделі навчання
У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України у квітні 2002 року, обґрунтовано завдання оновлення змісту освіти та навчально-виховного процесу.
Як відомо, навчально-виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою. В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на уроці. То яким повинен бути урок у таких умовах?
Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.
Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально-виховний процес набуде особистісного спрямування. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконаленого уроку, навчання на якому має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації.
Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої думки, ділилися інформацією. Завдання вчителя - пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо.
Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов'язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально- виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Три основні моделі навчання
Ще у 60-х роках XX ст. Я. Голант охарактеризував три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності, зазначав Я. Голант, розрізняють активну і пасивну моделі навчання. Термін "пасивна" є умовним, адже будь-який спосіб навчання передбачає певний рівень пізнавальної активності учня. Ймовірно, у своїй класифікації вчений використовує "пасивність" як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репродуктивна діяльність, а самостійність і творчість практично відсутні.
Учень виступає в ролі "об'єкта" навчання, він отримує певну інформацію, матеріал від учителя і повинен засвоїти та відтворити її. Домінують такі методи навчання, як читання, лекція-монолог, пояснення, демонстрація, відтворювальне опитування.
Позитивні та негативні аспекти пасивної моделі
Позитивні аспекти пасивної моделі
1) можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.
2) одночасно сприймають матеріал усі слухачі.
3) витрачається мало часу на розповідь або пояснення.
Негативні аспекти пасивної моделі
1) учні пасивні, не спілкуються ані між собою, ані з учителем.
2) не виконують ніяких завдань.
3) учителю важко визначити рівень засвоєння поданого матеріалу.
4) відсутній контроль за знаннями.
5) як правило, невисокий показник навченості.
Цей тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учителем, виконує певні творчі завдання і виступає "суб'єктом" навчання. Основні методи навчання - це різноманітні творчі та проблемні завдання, проблемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.
Позитивні та негативні аспекти активної моделі
Позитивні аспекти активної моделі
1) високий рівень інформації.
2) велика кількість учнів, які можуть одночасно сприймати інформацію.
3) показник навченності високий.
4) майстерність педагога відіграє суттєву роль в організації такого навчання.
5) учитель може проконтролювати рівень засвоюваних учнями знань.
Негативні аспекти активної моделі
1) учні спілкуються тільки з учителем.
2) як правило, така модель використовується на уроці тільки для опитування.
3) учень перебуває у постійній напрузі " спитає - не спитає".
4) учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.
Інтерактивна модель навчання
Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам'ятати, що діти вчаться ефективно:
- якщо є мотивація до навчання;
- якщо використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;
- якщо створено приязне комфортне середовище;
- якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;
- якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;
- якщо досягають успіхів;
- якщо є можливість випробовувати нові знання на практиці і використати набуті знання;
- якщо повністю залучаються у процес навчання;
- якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;
- якщо можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.
Позитивні та негативні аспекти інтерактивної моделі
Позитивні аспекти інтерактивної моделі
1) розширюються пізнавальні можливості учня.
2) як правило, високий рівень засвоєння знань.
3) учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнями
4) учитель має змогу розкритися як організатор, консультант.
5) партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.
Негативні аспекти інтерактивної моделі
1) на вивчення певної інформації потрібен значний час.
2) необхідний інший підхід в оцінюванні.
3) у вчителя відсутній досвід такого способу організації навчання.
4) нестача методичних розробок уроків з використанням інтерактивних методів.
Інтерактивна модель навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найсприятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність.
З англійської "інтерактив" ("іпегасі") означає: "іпіег" - взаємний; "асі" -діяти. Тобто, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.
Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, приймати продумані рішення.
Такі підходи до навчання не є новими для української школи. Ще в перші десятиріччя минулого століття вони використовувалися і були поширені в практиці української школи. Лабораторно-бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці.
Використання цих методів і форм навчання в окремих школах давало непогані результати, вони знайшли підтримку у багатьох учителів. Проте їх запроваджували без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення, експериментальної перевірки. Як наслідок, з'явилися певні проблеми й ускладнення: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, нераціональне використання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Згадані методи були визнані непотрібними. І вже з 30-х років XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною стандартизацією й уніфікацією засобів, форм і методик навчання.
Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80 рр. XX ст. Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, у теорії розвивального навчання. Однак у радянські часи творчість окремих педагогів була винятком.
Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам 'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.
Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.
Технологія інтерактивного навчання - така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання:
- кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати;
- від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.
Технологію від методики відрізняють два "принципових" моменти:
- гарантія кінцевого результату;
- проектування майбутнього навчального процесу.
Педагогічна технологія — набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя й гарантують кінцевий запланований результат. За технологічного навчання відсутні безліч "якщо": якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа тощо. "Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтується на заданий, а не передбачуваний результат".
Технологія, на відміну від методики:
- не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів;
- не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок;
- характеризується постійним зворотним зв'язком, коригуванням подальшої діяльності;
- охоплює чітко спланований очікуваний результат.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.
Центральною частиною уроку є інтерактивна вправа.
Для подолання складності застосування інтерактивних технологій, на думку О. Пометун, Л. Пироженко, необхідно пам'ятати:
• Інтерактивні вправи потребують певної зміни всього життя класу, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Ліпше підготувати незначну кількість інтерактивних занять протягом навчального року, ніж абияк, але часто проводити підготовлені "ігри".
• Доцільно провести з учнями організаційне заняття і разом розробити правила роботи в класі. Для початку використовуйте прості інтерактивні технології.
• Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише створення такого мікроклімату в класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
• Для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всього необхідного матеріалу, його глибокого вивчення педагог повинен старанно планувати свою роботу:
- провести попередню підготовку учнів за конкретним завданням: прочитати, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостійні підготовчі завдання;
- відібрати для уроку найефективніші інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;
- під час інтерактивних вправ дати школярам можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно або граючись;
- на одному уроці використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;
- обов'язково провести обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
- проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними вправами.
Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, учитель повинен попередньо добре підготуватись:
- глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;
- детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності уроку;
- створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку і критерії оцінки роботи учнів;
- передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Використання інтерактивного навчання розкриває перспективи для фахового росту, для самовдосконалення, для навчання разом з учнями.
