Структура та методики особистісно орієнтованого уроку 
У своїй професійній діяльності учитель кожного дня стикається з проблемою вибору типу, структури та методики майбутнього уроку. Науковцями визначалися різні підстави для визначення типів уроків: на основі змісту, дидактичної мети, способів проведення, ланків навчального процесу. 
Моя позиція полягає у тому, що у особистісно орієнтованому навчанні типи уроків мають визначатися за такими ознаками:


З огляду на визначені критерії, типологія уроків у особистісно орієнтованому навчанні містить уроки таких типів: 
 Класифікація уроків у особистісно орієнтованому навчанні 

Подаю характеристику кожному типу, спираючись на теоретичні положення про відповідність макроструктури уроку до його типу. 

1. Урок засвоєння нових знань. 

Його головна дидактична мета – пізнавальна. Компонент змісту освіти, що засвоюється учнями, – інформаційний.
Головна умова ефективності – актуалізація пізнавальної потреби чи пізнавальних ставлень особистості в процесі організації відповідної до мети та змісту пізнавальної діяльності учнів. Макроструктура уроку цього типу поетапно складається з прийомів організації пізнавальної діяльності учнів і цілком відповідає психологічному механізму пізнання. Етапи уроку засвоєння нових знань:


2. Урок засвоєння та застосування умінь. 

Його головна дидактична мета – розвивальна. Компонент змісту освіти, що засвоюється – операційний. Головна умова ефективності – актуалізація практичних потреб особистості та практичного ставлення її до дійсності в процесі організації відповідної до мети та змісту практичної діяльності учнів. 
Макроструктура уроку цього типу поетапно складається з прийомів організації практичної діяльності учнів. Вона складається з таких етапів:

 3. Проблемний урок. 

Його головна дидактична мета – розвивальна. Компонент змісту освіти, на засвоєння якого спрямовано цей урок, – творчо-пошуковий. 
Головна умова ефективності – актуалізація творчих та пошукових здібностей особистості, її пошукової активності в процесі організації відповідної творчо-пошукової діяльності учнів. 
Макроструктура цього уроку поетапно відтворює алгоритм творчо-пошукової діяльності учнів й має таки етапи:


Другим варіантом цього типу уроку є урок творчості. 
 Психологічною засадою цього уроку є механізми творчої діяльності учнів як засобу самореалізації. 
Перед учнями постає завдання щось створити на задану тему: чи малюнок, чи макет, чи виріб з пластиліну або глини, чи письмовий твір тощо. Засіб самореалізації школяр обирає самостійно. Завдання одне – результат творчої діяльності має відображати історичні (літературні) уявлення та знання учнів, їхнє ставлення до історичних подій чи особистостей (чи літературних героїв). Тема має задаватися вчителем, сюжет – вільно обиратися учнем. 
Макроструктура уроку творчості відтворює саме процеси творення: 

 При цьому процес творчої самореалізації може бути продовжено вдома, а момент демонстрації перенесено на наступний урок. 

 4. Ціннісно-смисловий урок.

 Його головна дидактична мета – виховна. Компонент змісту освіти, що засвоюється, – ціннісно-смисловий (аксіологічний). 
Головна умова ефективності – актуалізація морально-естетичних ставлень учнів до дійсності, їхніх емоційних здібностей у процесі організації ціннісно-смислової (орієнтаційно-оцінної) діяльності. 
Макроструктура цього уроку поетапно відтворює ціннісно-смислову (орієнтаціонноцінну) діяльність учнів. Зазначу, що етап уроку щодо обробки інформації може бути виконано учнями вдома, якщо вчитель запропонував їм відповідне попереднє завдання. У такому варіанті ціннісно-смисловий урок має ту ж саму структуру, але етап обробки інформації проводиться учнями вдома, а в класі урок вже повністю проводитися за формою дискусії або дебатів. 
 Макроструктура ціннісно-смислового уроку має такі етапи:


5. Інтерактивний урок. 

 Його головна дидактична мета – виховна (підготовка до життя й громадської активності, розвиток соціального інтелекту, комунікативних здібностей особистості). 
Компонент змісту освіти, який засвоюється, – комунікативний, що містить норми і правила спілкування, засоби ефективної взаємодії, ґрунтується на позитивних ставленнях особистості до процесу взаємодії з іншими людьми, на відчутті причетності до групи, власної значущості для інших. 
У процесі його засвоєння виробляються й розвиваються навички продуктивного спілкування, спільної праці, взаємодопомоги, взаємодії, взаємовідповідальності, толерантного й позитивного ставлення до людей, поважного ставлення до себе. 
Головна умова ефективності – актуалізація потреби учнів у спілкуванні, потреби в захищеності й причетності до групи, у спільній праці й комфортній взаємодії. 
Макроструктура цього уроку поетапно відтворює комунікативну (інтерактивну) діяльність учнів. Вона має такі етапи: 

Таким чином, ми маємо п’ять типів уроків, кожен з яких визначається тими функціями і завданнями, тим компонентом змісту історичної освіти, тим видом навчальної діяльності учнів, які спрямовано на актуалізацію відповідних до них потреб, ставлень та здібностей (види інтелекту) особистості. 
 Це: урок засвоєння нових знань, урок засвоєння нових умінь, проблемний та творчий урок, ціннісно-смисловий урок, інтерактивний. 
Макроструктура кожного з вищезазначених типів уроків будується за логікою організації того виду навчальної діяльності учнів (пізнавальної, практичної, творчо-пошукової, ціннісно-смислової, комунікативної), що забезпечує засвоєння відповідного компонента змісту освіти. 
Відповідно й результатом кожного з цих типів уроків буде засвоєння того компонента змісту освіти, на надбання якого цей тип уроку спрямований (досвід пізнання, дії, пошуку, переживання, спілкування). 
Чи потрібні в особистісно орієнтованому навчанні в школі ще які-небудь типи уроків? Безумовно. Які ж саме? 
За логікою навчального процесу кожний розділ у підручнику, що поєднує параграфи за однією темою, має вивчатися з використанням наданих вище типів уроків, оскільки саме вони забезпечують шлях від пізнання до практики, від практики до самостійного вирішення навчальних проблем, а від самостійного мислення до власної точки зору на події. Шостим типом уроку в такій класифікації закономірно стає комбінований урок. 
 Комбінований урок – це той, що спрямований на досягнення комбінації двох головних дидактичних завдань: засвоїти знання та вміння; засвоїти нові знання та застосувати ті, що вже були засвоєні; засвоїти нові знання та перевірити й скорегувати інші; узагальнити та систематизувати знання з теми та перевірити їх тощо. 
За логікою особистісно орієнтованого навчання комбінований урок має три дидактичних мети, а саме: пізнавальну, розвивальну та виховну й спрямований на засвоєння учнями відповідних чотирьох компонентів змісту історичної освіти на матеріалі цієї теми уроку. 
Психологічну основу його макроструктури складає поетапна реалізація пізнавальної, практичної, творчо-пошукової та ціннісно-смислової діяльності на одному уроці. Так, макроструктуру комбінованого уроку складають етапи: 

Така структурна побудова комбінованого уроку забезпечує організацію всіх видів навчальної діяльності учнів, а саме: пізнавальної, практичної, творчо-пошукової, ціннісно-смислової, спрямованих на засвоєння змісту освіти та вирішення її дидактичних завдань. 
Кожен вид навчальної діяльності у свою чергу актуалізує та розвиває відповідні потреби й здібності учнів. Таким чином, комбінований урок у якості своїх позитивних психологічних результатів має цілий комплекс образів „Я” підлітка, які є результатом актуалізації й задоволення в навчанні академічних, практичних, творчих, емоційних потреб особистості. 
Класифікація уроків особистісно орієнтованого навчання включає ще один тип уроку. 
Це урок перевірки результатів усіх видів навчальної діяльності учнів. 
Щоб забезпечити перевірку результатів усіх видів навчальної діяльності учнів, а не тільки пізнавальної, як традиційно вважає більшість методистів та вчителів, потрібен спеціальний тип уроку, який би забезпечив контроль за рівнем засвоєння історичних знань, за мірою оволодіння уміннями, мірою оволодіння досвідом творчо-пошукової та ціннісно-смислової діяльності учнів. 
Тип уроку, що забезпечує перевірку засвоєння знань та вмінь учнів, визначається як урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок та вмінь. 
Урок контролю та корекції за своєю метою відповідає типу уроку, зазначеному в програмах як урок тематичного оцінювання (контролю та корекції за даною темою).
Така макроструктура уроку тематичної атестації (контролю та корекції) відповідає 12-бальній системі оцінки навчальних досягнень учнів, де репродуктивний (початковий та середній) рівень засвоєння знань та вмінь оцінюється від 1 до 6 балів. 
Вільне застосування цих знань та вмінь у стандартних (репродуктивних) умовах оцінюється в 7 – 9 балів (достатній рівень), а застосування знань та вмінь на рівні самостійного вирішення проблем (творчо-пошуковий рівень) та визначення й аргументації власної позиції щодо оцінки історичних подій оцінюється в 10 – 12 балів (високий рівень). 
Кожний етап перевірки результатів навчання супроводжується моментом рефлексії, у процесі якої учень повинен сам оцінити рівень власної успішності, визначити характер особистісних емоційних переживань з цього приводу. макроструктура такого уроку повинна складатися з таких елементів:


Умовою особистісно орієнтованої спрямованості такого уроку є навчальні завдання за вибором. Так, якщо учень оцінює свій рівень навчальних досягнень як високий, то він виконує завдання творчо-пошукового чи ціннісно-смислового характеру. 
Якщо він оцінює свій рівень як достатній, то виконує завдання на застосування знань та вмінь у стандартних умовах (на репродуктивному рівні). 
У разі, коли учень визначає свій рівень навченості як початковий чи середній, він виконує пізнавальні та практичні завдання репродуктивного характеру (тести, роботи з контурною мапою, хронологічні чи понятійні диктанти тощо). 
У такий спосіб урок цього типу надає можливість учителю адекватно оцінювати рівень навчальних досягнень учнів відповідно до комплексу дидактичних завдань та компонентів змісту історичної освіти, що є засвоєними або ні. 
Забезпечує індивідуальний та диференційований підхід до оцінювання результатів навчання, дозволяє провести діагностику розвитку академічних, практичних, творчих та емоційних здібностей учнів. Виявити той вид інтелекту, який є найсильнішою, або, навпаки, найслабкішою рисою цього учня.